До селянина восениУ північ злодій навіснийЗабравсь до хижі і на волі Погосподарив, як хотів: Обчустрив скрині, жердки, піл,Покрав усесіньке, що вспів, Лишив-но стіни тільки голі, Без жалощів... Та й то сказать, Яка там совість в лиходія!Ну... так обчистив він Корнія, Що хоч сорочку продавать:Заможним ліг безпечно той на печі,А старцем встав, хоч торбу скинь на плечі, — Анічогісінько нема!От бідний рученьки лама, Склика в пригодоньці громаду,Кумів, приятелів, дідів.— На Бога! — плаче. — Дайте раду, Запоможіть в лихій біді! —Тут кожен став порадоньку давати, Всі загули, немов чмелі.Сват Гнат мовля:— Ох, ох! Мій свате!Навіщо б славоньку пускати, Що ти заможний на селі? —А кум Палій:— Ото на вуса тра мотати, Щоб хижу ближче будувати!— Ет, братці! Все не так! — Сусід Карпо доводить. —Що хижа далі, те не шкодить,А треба у дворі держать лихих собак;Візьми в мене щенят хоч парку од Понади —Коханому сусідові я радийНа вибір їх подарувать, Ніж закидать! —І од рідні й приятелів багатихНадавано порад таких до ката, Хто як що знав,А ділом в скрутоньці — то жоден не доклав.І світ, як бачите, такий:У щасті друзяків — як рясту на городі, А суньсь до помочі в пригоді — То кращий приятель глухий.<p>ЗАЙКО НА ВЛОВАХ</p>Зібралась раз якось на влови звіринаІ вигнала Ведмедя з лісу в поле; Насіла звіряча юрба —Той давить, другий рве, а третій рогом коле: Ведмедику прийшла черга сумна, —Хоч не хотів вмирати він, та ба! — Примушено! Ну, люті воріженьки, — До здобичі, — дуванити раденькі! Шматує всяк, у кого добрий клик...А Зайко, де не взявсь, собі за вухо — смик!— А ти куди, стрибайло косоокий, — Всі крикнули, — хіба ти, страхопуд,На вловах був? — Ну й справедливий люд! —На те їм хвастунець, лапками взявшись в боки. — Хто ж, як не я, з лігви Ведмедя звів?З переполоху ж він потяг із лісу в поле!— Ах ти, мізерне, кволе! — Зареготали всі, і сміх розвіяв гнів,А Зайкові дали Ведмеже вухо...Хоч хвастощі всяк лаяти б волів,А з ними часом теж перейдеш річку сухо.<p>ВОВК НА ПСАРНІ</p>
