Старенька Миша горювала: Їй ніде, бідній, було жить,Головоньки на старість прихилить; Сама собі по світові блукала...Діток нема: були колись — Теперечки по світу розбрелись, —Одним одна зосталась мати. Пішла вона звичайненько прохати,Щоб Лев в дуплі дозволив їй, Самотній та старій,Хазяйство завести маленькеБіля їх милості близенько.— Хоч сила всім страшна твоя,Хоч пан ти, — каже, — між панами, Та хто зна, що ще буде з нами:В пригоді, може, стану й я...— Хто? Ти? — Лев заревів. — Така погана?Мене, такого пана, Сюди задурювать прийшла?..Пішла!Бач, теревені розпустила! Тікай, поки ще ціла! —Злякалась Миша та притьмомПоміж травою, лопушкомЗ переполоху почухрала —Туди-сюди — й з очей пропала. Раз Лев пішов поживи розглядатьТа у тенета і піймався.Рвонув він раз — тенета не тріщать;Удруге, втретє — ні... Вже як не силкувався,Як не ревів, Як не вертів,А все-таки не вивертівсь — зостався. Прибігли люди, узялиЗв’язали бідного та й повезли По ярмарках в залізній клітці На диво світові всьому(Видно, були німецькі митці!). Прийшлося гірко, бідному, йому...Згадав про Мишу, що вона казала, Та й дума плачучи: «Якби вона була, Загинути б мені, дурному, не дала;Тенета б всі попрогризала... І я б гуляв оце в зеленому гаю,Мов у раю...»А сам, сердешний, слізоньки ковтає:Є каяття, та вороття немає!Скажу я, люди добрі, й вам(До казки приказка годиться, Хоч і панам):Не плюй в колодязь: пригодитьсяВоди напиться.<p>ЛЕВ ТА ВОВК</p>Лев уминав за сніданням ягня. Побіля його в’їдливе Щеня Вертиться та й вертиться, —Все моститься, щоб поживиться. От якось-то й одважилось вхопить Шматок м’ясця, щоб не кортіло. Лев бачить, що воно зробило,Та змилосердився — мовчить, Бо у ЩенятиЯкого розуму питати?..Побачив Вовк (він недалечко був)Та й дума: «Лев, мабуть, дурненькийАбо ж на старість силу збув, Що став такий плохенький; Коли Щеня не задавив — Мене не займе й поготів!»От квапить лапу до м’ясива...Як скочить Лев — аж диба стала грива... На Вовка бідного насів —Давив його, крутив... Та й каже: — Се тобі за теє, Щоб не дививсь ти на Щеня, Бо не щодня бува бридня; Воно дурне ще, молодеє,А ти вже, Вовче, не Щеня!<p>ТРОЄЖЕНЕЦЬ</p>
