За тридев’ять земель, у тридесятім царствіТа в іншім государстві, Якийсь-то хвабрий молодець (Чи дворянин він, чи купець —Про те вже не скажу вам, братця, Щоб іноді не пробрехаться...) —Та що утяв!.. Послухайте! УзявПокинув жінку та й поплівся, Хто його зна куди й чого...От потім чують про його,Що десь він аж на двох жінках ще оженився, — Такий пройдисвіт був.От якось цар про се почувТа зараз же бомагу й посилає, Щоб беззаконника такого-то схопить, Приставити у суд — і там його судить;А всім судейським натякає, Що ділом не вертіть(Видно, цей гріх у них буває!),А так йому, поганцю, присудить, Щоб більше вже ніхто не мусив так робити,Коли на світі хоче жити;«А якщо зробите не так, — Повішаю усіх, неначе тих собак».Не знає бідний суд, де діться, Усіх циганський піт пройма,А ділові ладу нема:Як не присудять — не годиться; Бо вже доводилось судить —Так капосний народ не дуже щось боїться...Ну що його робить?.. Возилися, возилисяТа якось і вмудрилисяПрояву осудить. Зібралися пани, поприбігали людеДивитися — що буде, А суд гуртом рішив:«Щоб беззаконника провчити, — Опреділити,Щоб він з трьома жінками жив». Дивується народ та й дума: «От удрали!Теперечки ж усі пропали: Повішають дурних».Аж ні! Поперед всіх Повісився пройдисвіт на осиці (Видно, жінки були завзяті птиці!). Та й що ж ви думаєте? Казус сейТак налякав усіх людей,Що більше вже ніхто із глузду не скрутився; І досі не чутно, щоб хто на трьох жінкахВ тім царстві оженився.<p>ОХРІМОВА СВИТА</p>
