У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у своїм добрі, жила, гуляла;Ніхто її там не лякав,І вдень, і ввечері там соловей співав,І пташки пурхали, зозуленька кувала; Скрізь зеленіло, все цвіло; Так гарно, любо там було. Лисиця так собі казала:— От де по правді можна житьІ доленьку хвалить,В добрі кохаться, всіх любити, Ніколи зла і кривди не чинити! —Якби ж то правдонька щербата не була, То, може, й справді б так жила. Раз на калині недалечко Угляділа вона гніздечко;Сиділи пташки там.— Ох, — каже, — як не гріх котамТаких малесеньких, безвинних не жаліти!І їм же хочеться на світі жити... Ну, вже коти! Десь на лихо вониВродились, вражії сини,Не тільки вдень — вночі поживу бачуть, Не бачать тільки, як горюють в світі, плачуть... Зажерливих пройдисвітів такихЯ перевішала б усіх... —І жалібниця щось сказати ще хотіла,Аж пташки із гнізда додолу якось ляп — Лисичка зараз хап та хап — Прехорошенько всіх поїла...Як жалібно співати почала, А он на що звела!Лукавий чоловік словами нас голубить, Неначе всіх і жалує, і любить,Для правди, для добра живе, Як по воді пливе;А ближче придивись ти — І видно, що виля хвостом:Помажу, мов, медком — Солодше буде з’їсти.<p>ЛАСТІВКА Й ШУЛІКА</p>Трудяща Ластівка край берега літала, Земельку мокрую збирала,Щоб хатоньку собі зліпить, Щоб де було і їй, і діткам жить,Тихеньку долю веселити, І Бога, і людей хвалити. Сидів Шуліка на вербіІ так до неї обізвався:— Дивуюсь я тобі, — Не раз я придивлявся,Усе ти між людьми і не боїшся їх, Пройдисвітів таких,Не тільки що під стріхою співаєш, Ще й у вікно літаєш...От хоч і я — не в тебе вдавсь, Шулікою на світі звуся,А лиха від людей набравсь, І зло бере, а все-таки боюся;Досадно стане хоч кому:Тобі привіт, мені біда велика. — А та йому:— Я — Ластівка, а ти — Шуліка; Я людям не чинила зла,Де не була,А ти подумай, пане-брате, Яке життя твоє завзяте:Ввесь вік курчат і пташечок хапав, Ні ласки, ні жалю не знав.Давно-давно мовляють люде:Що добренько роби, то добре й буде.<p>БІЛОЧКА</p>
