Пухнату Білочку до себе Лев прийняв, Навіщо й як — того ніхто не знав,Бо не довідались сороки-цокотухи; Вони б усюди брехні рознесли,Зробили б бугая із мухи:«І так, і перетак, ми бачили, були».Дознався я, що Білочка служила, Нічого не робила;Було їй сказано: нікуди не втікатьІ панову хандру потроху розважать.Марудна служба, що й казати: Аж жижки трусяться скакати,А тут сиди, очицями моргай.Наш вік біжить, не скажеш: потривай.І Білочка свого діждала — Старенька і беззуба стала;Пора прийшла — І службу відбула.За те чумацький віз оріхів наділили; Хоч слово панове справдили,Аж любо глянути — оріх в оріх, — Цілісінькую б зиму, дякуючи, їсти,Та тільки що ж? Дивись на них: Дали тоді, як нічим гризти.Є приказка весела: їж, Коли роток ще свіж,А то, як прийде час, зов’яне, Тоді ніщо вже не загляне.<p>ЩУКА Й КІТ</p>
