Ще молодим хлопцем, Короман взяв участь у повстанні проти Польщі під проводом гетьмана Тараса Федоровича. Потім він мусив разом зі своїми втікати, шукати притулку аж у Молдові. Коли вони повернулися, Тарас одразу приєднався до московських військ, що йшли на ненависну йому Річ Посполиту. Короман не хотів. Одне діло повстати проти гноблення, а інше — разом із вічним ворогом гнобити виродну, бо ж таки виродну, але все ж рідну батьківщину. Якби тоді хтось сказав полковнику, що через роки він рушить на ту саму батьківщину, підтримуваний військами татарської орди, він би, мабуть, без слова вистрілив йому в голову з пістоля. Людина змінюється... У будь-якому разі, Тарас Федорович знову мусив тікати. Цього разу він шукав притулку у свого колишнього підлеглого. Він був уже хворий, пригнічений, мучений докорами сумління. Демен дивився, як колишній гетьман помирає, а злі духи мучать його, як той відганяє їх, виправдовується перед тими, кого скривдив і довів до смерті, щоб досягти власних вигод. Він називав їхні імена, викрикував прокльони, перемежовуючи їх молитвами, а коли настав час віддати останній подих, благав про милосердя.
У Коромана, який це слухав, волосся ставало дибки.
Тоді він поклявся собі, що ніколи не дозволить, щоб його спіткала така доля. Але з часом спогад зблід, і він піддався чарам Хмельницького. Потім також піддався власним амбіціям, багато разів виступаючи проти рішень гетьмана. Але він не промовив ні слова, коли з'ясувалося, що треба укласти союз з бусурманами. Звичайно, під час поразки під Берестечком йому кортіло встромити ножа ханові в груди, але він не наважився. Вирішив, що козаки отримають нового ворога, безжального і страшного.
Тепер він про це шкодував. Султан, мабуть, навіть зрадів би смерті набридливого Іслама Герея, погрозив би пальцем, на деякий час розірвав союз і все. А Хмельницький тоді, можливо, втратив би ґрунт під ногами.
Полковник здригнувся. З усією силою повернулися спогади про витріщені від жаху очі Федоровича, вуха розривав хрипкий крик.
Чи він теж так помре?
Він тричі перехрестився, а потім швидко підійшов до найближчого багаття, біля якого співак саме починав наступну пісню.
– Можна до вас присісти, орли степові?
Козаки негайно звільнили місце для командира у власному колі. Короман занурився в суворі, але прекрасні голоси запорожців. Немає сенсу думати про завтра, а тим більше про післязавтра, коли сьогоднішній день настільки непевний, що невідомо, чи закінчиться темрява вранці, чи одразу після світанку настане наступна ніч.
Він з вдячністю прийняв пузатий глечик з медом, а потім чарку з горілкою. Полковник пив охоче, але розважливо. Він не міг віддатися гулянню, бо наступного дня мав бути абсолютно тверезим. Занадто вже багато залежало від нього.
□□□
Біг вовка тихий, з-під лап не лунає звук, сильніший за легкий свист крил сови на полюванні.
Крок вовка незмінно пружний і сповнений загрозливої, хижої грації.
Люди найбільше бояться виття, як великого вовка-одинака, так і хору зграї.
Коли темряву розриває кривавий заклик, шкіра на спині людини терпне. Адже найбільший ворог вовків повинен більше боятися не голосу хижака, а тиші.
Бо в тиші полює вовк. Він намагається здивувати жертву, мчачи як вітер, летячи над землею, майже не торкаючись її лапами.
Вовк – дивна істота. Він полює в зграї, але може задушити здобич і сам. Разом з родичами він оточує жертву, заганяє її в безвихідь, щоб розірвати і з'їсти в жахливій спільності спільного трапези. Однак він також вміє причаїтися мов змія, чекати в засідці на появу тварини, яка не усвідомлює небезпеки... Або людини. Тоді вовк з'являється раптово, і перелякана жертва має час лише моргнути оком, закричати або видати передсмертний крик.
Вовк також любить вистежувати. Він вловлює запах і вирушає на полювання. Мчачи з зграєю, він може загнати оленя на смерть, але й самотній вовк нерідко доводить до відчаю великого рогатого бика, змушує нещасного змиритися зрештою з долею і не вступати в бій, а якщо й вступає, то робить це без віри.
Бо не ведмідь, не хоробрий лось чи сильний олень, не божевільний кабан, а наполегливий, твердий вовк є справжнім володарем лісів, боліт і степів.