– Ти добре знаєш, Богдане, що я простий козак і не маю поняття про ці шляхетські вигадки з іноземними мовами.
– Шкода, велика шкода. Бо в латині багато мудрості. А те, що я сказав, означає, що не буває щасливих злочинців, а особливо спокусників. Цьому вислову бракує лише одного, а саме другої частини, що і спокушені зазвичай не мають щастя.
Ян насторожився, пильно подивився на приятеля.
– Навіщо ти мені все це розповідаєш?
– І ще більше скажу, – засміявся запорізький гетьман. – Є також латинська сентенція
Тетеря підхопився, але одразу ж сів назад, коли біля його шиї блиснув ніж.
Тимошко притулив лезо до горла отамана і запитально подивився на батька.
– Різонути, батьку?
– Чекай! – прогарчав Хмільницький. – Ти ще цуценя, синку. Зарізати гадюку завжди встигнеш.
– Це насильство! – вигукнув Іван, підіймаючись, незважаючи на те, що лезо порізало йому шкіру. – Я вимагаю скликати коло або навіть всю раду!
– Мовчи, – сказав гетьман холодно і так спокійно, що отаман злякався. – Позавчора вночі я мав приємність поговорити з козацьким полковником, паном Петром Мелехом. А він люб’язно повідомив мене про твою зраду.
Іван стиснув кулаки.
– Приведіть його негайно, щоб він повторив мені цю брехню прямо в очі!
– Повторить, повторить, – кивнув головою Хмільницький. – Тільки не зараз. На тому світі побалакаєте, хто кого обдурив, обмовив і з якої причини.
– Ти вбив його, злочинцю?
– Злочинцю?! – гетьман скинув маску спокою. – Злочинцю?! Ти хочеш звинуватити мене в злочині? Ти, через якого вовкозаки ледь не дізналися, що ми готуємо проти них? Тобі так боляче, що я досягнув почестей, про які ти можеш тільки мріяти?
Кошовий знітився. Він сів, рішучим рухом відсунув кинджал, що загрожував йому, і витер кров з горла.
– Не я хочу продати Україну, – тихо сказав він. – Не завдяки моєму заступництву бояри останнім часом мають у нас більше права голосу, ніж усі ради та сеймики.
– Ти боїшся, що в союзі з царем я надто зміцнію?
– Дурню! Не ти маєш зміцніти, а москалі! Який союз могутнього з слабким? Хан вже правив тут, як хотів, а де йому зрівнятися з царем!
– За ханом стоїть султан, – зауважив Тимошко.
– То стоїть, то не стоїть, – знизав плечима Тетеря. – Ти говориш, наче вчора народився. Хочете витіснити вовкозаків? Добре, я нічого не маю проти, але це зараз буде знаком підданства.
Хмільницький важко підвівся, сперся руками на стіл.
– Я рву серце з грудей за цю землю. Все, що я роблю, незмінно для її блага. А ти будеш мені казати, що робити? Ти, що зрадив найкращого друга? Ні, пане Іване, я не збираюся тебе слухати. Я хочу тільки знати імена твоїх спільників у зраді.
– Я не маю жодних спільників. Все, що я робив, я робив на власний рахунок.
– І тобі не шкода нещасного Гринька Шпака, який через тебе закінчив на палі?
– Його кров на тобі і на твоїх синах, – пробурмотів отаман. – А про мене вже козацьке коло подбає. Ти не є самодержавним князем, ти мусиш зважати на голос ради.
Хмельницький відкинув голову назад і почав голосно сміятися. Іван і Тимошко дивилися на нього здивовано. Нарешті гетьман заспокоївся і витер сльозу з куточка ока.
– Хто, кажеш, буде дорікати? Про який голос ти говориш? – запитав він, підходячи ближче до людини, яку ще недавно називав другом. – Про неосвічених отаманів, про полковників, про представників черні? Але ж я дам їм голос. Вони зможуть хором засудити твої злочини, твою велику зраду. І всі, хто потайки підтримував тебе, не наважаться підняти голови, які я притисну до землі. Можливо, я навіть пробачу їм зраду, бо я великодушний. Але я зроблю так, що до кінця своїх днів вони сто разів подумають, перш ніж наважаться хоч би подумати про те, щоб піти проти когось із Хмельницьких. Хмельницьких герба Абданк із хрестиком!
– Герба, – пирхнув Тетеря. По ньому було видно, що йому стало все одно. – Ти селюк, простий козак, як і ми всі! Ти трохи навчився писати і читати, ти щось белькотів латиною, в цьому ти, можливо, кращий. Але я впевнений, що ти півночі провів, щоб знайти ці вислови, якими ти мене тішиш, десь у книгах і забити собі в голову. Латина не робить тебе шляхтичем, Богдане. До герба тобі так само далеко, як до цього місяця на небі!