- І нащо ти це все притягла? - запитав мене Вальдегор, спостерігаючи, як я розставляла зміст підвалу вежі у своєму підвалу.
- Щоб спокійно з ними розібратися. Може, щось знадобиться.
- Дійсно дракон. Усе до своєї печери тягнеш. А раптом там щось небезпечне? Якась хвороба, наприклад?
Тяжко зітхнувши, я з частиною слів погодилась. Мій підвал дійсно дедалі більше нагадував звалище. Тут уже знаходились деякі речі з Гаяв-Тока, а тепер ще й додала із зони. Якщо чесно кажучи, я дуже ризикувала телепортуючись прямісінько до підвалу - раптом сховище знайшов Німідор та зараз його обстежує. Та, на моє щастя, схованка залишалась не поміченою.
- Я ж не збираюся відкривати ці флакони прямо посеред міста, - намагаючись трохи виправдатись, відповіла я. - От навчуся встановлювати захисні бар’єри, як магістр Стер, щоб жодна бактерія його не перетнула, тоді й почну досліджувати.
- А сама захворіти не боїшся? Може, там спеціальний вірус проти драконів?
- Може. А може - й ні. Час покаже. А ти знов зібрався до фот Хейнна?
- Так. Повернуся наприкінці наступного тижня. Якщо, впораюсь з завданням, звісно.
Я трохи засмутилася, бо на наступний тиждень в мене були деякі плани. Та не стала наполягати, щоб вампір вмовив його відпустити раніше. Все ж не останній рік тут живу. Сподіваюсь. Бо мені подобався цей світ - він дійсно став мені домівкою.
Попрощавшись з другом, я пішла до школи, а він - до лісу, тренуватися.
***
- Учора відбулася дуель між Віткаром та Конном, - тихенько на вухо сказав Філл, поки магістр Семо малював схеми на дошці.
Я трохи запізнилася, тож не встигла зібрати свіжі плітки за день, який була відсутня.
- Дійсно. Тиждень же пройшов! - вигукнула я голосніше, чім слід.
- Пані Ольше, ви хочете щось додати? - запитав учитель, закінчивши малювати.
- Ні. Вибачте.
- Тоді продовжимо. Як бачите, на дошці намальована схема властивостей каменю парлон. Хто розповість, що це за камінь? Пан Шое, прошу.
- Цей камінь включений у групу парліетмінів. Його добувають лише у двох місцях - на островах Шейм та Лург, що розташовані в Синьому морі. В основному ці камені використовуються для оберегів-амулетів, але іноді - як звичайні прикраси.
Філл відповідав чітко та швидко, без зупинок, чим заслужив прощення вчителя, за розмову під час урока. Мені ж дісталась доповідь на наступне заняття по цій групі каменів. Більше розмовляти ми не наважились.
***
Під час обідньої перерви до нашого столика намагалась підійти Айша, але чисельна перевага була на нашому боці. Тож Каштанка скривив губи, продефілювала повз.
- Цікаво, що вона знову хотіла? - запитала Олдрі.
- Звісно, полаятись. Скандал з ранку не влаштувала - день марно пройшов, - відповіла я.
- Дуже схоже. Сьогодні зранку, проходячи повз чужинок, навіть не зачепилась з ними язиками. Лише ввічливо кивнули друг другу головам в знак привітання. Думала, що помарилось, та Ванда це також бачила.
- Підтверджую, - озвалась та, не відволікаючись від тарілки з супом.
Ми з Філлом переглянулися. От дійсно новина. Але мне більше турбувало не це, а дуель між Віткаром та Конном. Цього разу потраплянець не став оголошувати на всю школу, де й коли відбудеться поєдинок, тож усе пройшо таємно не тільки для вчителів, а й для учнів. На жаль, Філл й не знав, чим все закінчилося, а єдиним джерелом інформації були три подружки-пліткарки. От вони й розповіли, що Віткар здобув перемогу, а потраплянці поклялися, що більше не будуть розповсюджувати непідтверджені плітки.
***
Наступною моєю турботою було дізнатися про стан Імара. Відловивши після закінчення четвертого уроку Леорі, я нарешті довідалась, що з хлопцем усе добре. Його життю нічого не загрожує, тому зараз перебував в гуртожитку на долікуванні й на наступному тижні повернеться до навчання. В мене наче камінь з душі впав.
- А чому ти переховуєш від всіх, що ти дракониха? - запитав мене Леорі.
- Навіть не знаю. У Доримі порадили не привертати зайвої уваги, я з цим погодилась. Адже в тому, що я не лише перевертень, а дракон, - користі ніякої. Тож нехай поки це залишиться в таємниці.
- Хай буде. А як Вальдегор?
- З особистим вчителем навчається. Кров розумних не п’є, якщо це тебе турбує.
- Трохи лякає. Але якщо ти впевнена, що він не несе загрози - я тобі вірю. До речі, було б не погано ще з ним потренуватися на мечах. Він дійсно гідний супротивник.
- Я передам, коли він повернеться додому на відпочинок.
Відпрацювавши ранкову зміну в крамниці й скориставшись відсутністю Вальдегора, я обережно сортувала те, що притягла з аномальної зони. Каміння, руда, деревина вже акуратно лежали на полицях. Склянки та бляшанки з незрозумілим змістом заповнили сусідній стелаж. А от незнайомі прилади продовжували лежати на столі разом із трофейними інструментами з підвалу.