Ельф тим часом був зайнятий: намагався домовитися про якнайзручніші умови
перебування аристократа в цьому закладі.
- Краще, - запевнила я, й це була правда. Майже доба знадобилась, аби змусити
телепатію хоча б тимчасово “замовкнути”.
- Дивна ця подорож, - продовжив розмову охоронець на ім'я Хелм. За ці два дні подорожі ми з Хелмом встигли досить непогано познайомитися, щоб
дозволити собі обговорювати подробиці цієї мандрівки.
- І в чому ж вона дивна? - підтримала я розмову, хоча думки мої раз по раз
поверталися до іншого охоронця, Лурстана. Той надто радів з кожної нашої затримки - і це не давало мені спокою.
- Та хоча б з того, - почав Хелм, - що наш господар, ніколи б не винайняв розумних
зі сторони. Швидше б він відмовився від подорожі, але не став би так ризикувати.
Я з підозрою покосилася на Атарільдо, який завзято сперечався з господарем
закладу. Мій друг володів не лише даром передбачення, але й ментальною магією. Недостатньою, щоб повністю скорити чиюсь волю, зате цілком придатною для того , щоб підштовхнути співрозмовника до потрібної думки. Свого часу він і на мені намагався використати свій дар - ще при першій зустрічі, але не вийшло.
- Може для нього це питання життя та смерті? - припустила я. - Хоча завжди можна
скористуватися порталами.
- Не можна. Ми веземо щось не сумісне з портальною системою. Я не маг, в таких
речах мало, що тямлю, - знизив плечами Хелм.
Така відвертість мене насторожила.
Нам з Террі не потрібно було знати подробиці мандрівки, а до цієї розмови й не
хотілося. Нам було відомо що ерлу Генноргу потрібно було дістатися до Гаркрова якомога швидше, а точніше до кінця цього року.
- Що будите замовляти? - нарешті до нас підійшла подавальниця в недуже чистому
фартуху.
Її поява розвіяла напруження й дала змогу відкласти небажані роздуми. Питання
лишалося відкритим: чи дійсно мені потрібно знати більше? І головне - чи хочу я цього насправді?
- М'яса неси. Якомога більше, - замовив Хелм й подивився на мене, мовляв, а ти що
будеш?
- Якщо є, то принесіть тушковані овочі. І хліба, - додала я. М'ясо - то добре, але від
нього важкість у шлунку.
Дівчина пішла, а Хелм продовжив:
- І хлопці якось дивно захворіли. Всі їли одне й те саме. Пили теж. А вночі половина
не могла дупу від горщика відірвати - тільки щоб проблюватися. Добре, що ви під рукою опинилися. А то затрималися в Терліні незнайомо на скільки. А нам вже не терпиться якомога швидше позбутися цього...
- Хелм! - голосно викрикнув Мерт. Чоловік щойно увійшов до трактиру разом з
Айвером, ще одним охоронцем. - А де всі?
- Етон з Яром в конюшні, доглядають за коніньми. А Лурстан щойно тут був. Всі, включно зі мною, обвели зал поглядом в пошуках Лурстана. Окрім нас в залі було ще три гноми - вони хутко вечеряли смаженим м'ясом і про
щось люто сперечалися. Ще за одним столом - два жерці, що не поспішаючи пили вино, глечик якого стояв на столі.
Лурстан знайшовся на другому поверсі. За його словами він перевіряв кімнату в
якій належало спати їх господарю. Його поведінка мені зовсім не сподобалась - занадто він метушився, занадто старанно пояснював свої дії. Здавалося, що цей хлопець щось замислив. І явно - не добре.
Треба буде все ж випитати подробиці про цього індивідуума. Сподіваюсь що
бажання попліткувати у Хелма не зникле, після розмови віч-на-віч з головою загону.
Та й до самого Хелма виникали питання. То він каже, що не знає, що саме ми
веземо. То раптом згадує, що ця річ "не сумісна з портальною магією". Якось підозріло багато він не знає, але водночас знає те, чого знати не повинен би. Це ж охоронець, не довірена особа. Хоча… можливо, йому просто язик свербить.
Я аж на мить завмерла.
А от навіщо мені все це знати? Ці люди - чужі. Я їх бачила вперше вчора. І, цілком
можливо, більше ніколи не побачу. Вони підуть своїм шляхом. А я - своїм. До магічної школи. До свого майбутнього.
Невже справді хочу встрягати глибше? У чужі справи. У можливі змови. У речі, які
можуть мати ціну - і не лише в монетах.
Я глибоко вдихнула. Треба буде поговорити з Террі. Але без зайвого захоплення.
***
Вечеряли окремо. Ерл Геннорг - разом з Мертом та Террі - у спальні куди до цього
відтягнули дерев'яну балію, а зараз дівчата тагали гарячу воду. Аж завидки взяли. Я ж - з іншими охоронцями в загальному залі. Цьому не образилась. При розподілу чергувань мені дісталися Хелм та Айвер, що мене цілком влаштовувало. Треба буде скористатись нагодою. Зблизитися трохи, зібрати більше подробиць. Бо як би я не намагалась переконати себе, що воно мені не треба, - вибір уже зробила. Я вирішила: краще знати, ніж не знати. Навіть якщо ці знання принесуть ще більше запитань.
Мене десь опівночі розбудив ельф і помінявшись зі мною місцями, зайняв нагріте