ліжко. Хелм з Айвером ще раз обійшли територію трактиру, після чого Айвер піднявся на другий поверх й сів поряд з дверима спальні господаря, а я з Хелмом залишалась внизу.
Аби заповнити час, охоронець дістав пошарпані карти та почав навчати місцевій грі.
Втягнулася швидко, того гра пішла жвавіше. Але на моє розчарування, охоронець більше не став базікати про мету цієї подорожі.
Просиділи ми довгенько, іноді підкидуючи дрова до каміна, іноді перекидаючись
куцими коментарями щодо гри, порушуючи тим самим тишу. Саме тому я почула стороні кроки у дворі.
Спершу подумалось на запізнілого мандрівника - ми з Террі самі не раз стукали в
двері посеред ночі. Але я відчула, як щось липке лізе в мою свідомість. Таке саме відчуття було, коли чаклував ельф. А коли Хелм раптово лобом стукнувся о стільницю й захропів, це підтвердило мою здогадку. Що там Террі казав? Дорога буде легкою? Я його вуха на бігуді наверчу за такі передбачення.
Ледве розштовхавши охоронця - той до останнього опирався - довелось полити
водою. Після цього коротко пояснила ситуацію. Хелм мене тут же відправив на гору по Айвером, а сам підійшов до зачиненого вікна, намагаючись в щілини розгледіти, що коїться не подвір'ї.
Захоплений з собою ще один глечик з водою прийшовся в нагоді: хлопець спав на
підлозі, поклавши руки під голову й посміхався. Мабуть, щось добре снилося - аж будити не хотілося. Але я що, даремно воду з собою принесла?
На перший поверх ми спустилися вчасно. Хелм намагався відкрити дверний замок,
але в нього нічого не виходило: охоронець, до останнього чинив опор впливу невідомого мага розуму.
- Потрібно будити інших, - наказав Айвер коли Хелм від дотику, прийшов до тями. - На мене ця гидота не діє. Ви вдвох впораєтесь?
- Так. На нас амулети, тому магія так погано діє.
Я, не ставши зайве затримуватися, за секунди дісталася кімнати де спали Террі та
Мерт. А ось ліжко Лурстана виявилось порожнем.
Ельф прокинувся одразу - він просто спав звичайним сном. Розбудити голову загону
доручила другу, а сама кинулась до кімнати ерла.
Аристократ спав як немовля: живий та неушкоджений. Єдине, що в кімнаті було не
так - так це розкрите навстіж вікно й розкинуті речі з дорожньої сумки.
Я вистромилася з вікна і в сяйві зірок помітила як від трактиру віддаляються троє
вершників. В одному з яких я впізнала Лурстана.
Влаштувати погоню не дав Террі, пообіцявши все пояснити коли прокинеться наш
наймач. Будити Геннорга та пояснювати ситуацію доручили Мерту, як голові загону. Я ж пішла перевірити як там Етан з Яром у конюшні. Мабуть, також сплять чарівним сном.
Сьогодні ми перетнули межу міста Гаркров і на цьому наш супровід закінчився. І
добре, що вдало - а то не бачити нам додаткових грошей.
Як виявилось у ерла Геннора було більше довіри до ельфа з Енаріона аніж до деяких
своїх охоронців. Я в це майже повірила. Скоріше за все, Террі знову застосував свою магію й “вмовив” аристократа переховати таємничий артефакт, довіривши його зберігання ельфу.
Я трохи подулася. Друг називається - міг би й мені сказати. Але ж розуміла: просто
не було коли, в нас не виходило залишитись на одинці. Та й головне - результат. Магам, яким везли, артефакт дістався цілий та вчасно, ми отримали винагороду, а ерл - позбувся зрадника. Всі в виграші.
Розпрощавшись, ерл з охоронцями попрямували в гості до свого друга, а ми з Террі
обрали пристойний заїжджий двір, що був нам по кишені. Там замовили гарячу ванну, найсмачнішу вечерю й дивом знайдену пляшку ігристого вина.
- Загадай бажання, - сказала я Террі, рахуючи останні секунди року, що минав. Ельф з підозрою подивився на мене, але не заперечував - як і проти придбання
ігристого вина, як і проти того що ми п'ємо його рівно опівночі. Лише пробурчав про дивні традиції. Я ж, навпаки, ніби наблизилась додому. Й навіть у глибинах свідомості очікувала феєрверк, але, звісно, його не було.
Ранок ми проспали, тож вирішили прогулятися містом, яке гуляло, співало,
танцювало, продавало на вулицях смаколики та гаряче вино з травами, а на невеликих сценах виступали барди.
Відпочивати пішли, щойно Серін почала хилитися до горизонту. Завтра - знову в
дорогу. Добре, що сьогодні нам вдалося купити все необхідне для продовження подорожі.
Учора, залишивши Гаркров, ми продовжили шлях. Хоча тепер у нас були гроші на
портали, Террі ретельно їх уникав, пообіцявши, що скористаємося ними лише коли будемо спізнюватися на іспити. Йому знову снилося, що його переслідувачі наближаються.
Ясне ранкове небо та яскрава зірка обіцяли приємну мандрівку, не дивлячись на