вампіром. Цікаво, на неї також влаштовують полювання? Чи, як у моєму випадку, приховають її расу?
- Одне можу сказати напевно, - відволік мене від думок домовий. - Ти з ним іще
зустрінешся.
Ото порадував.
Я прийшла до школи вчасно, незважаючи на те, що міського дзвону в лісі не чути.
Усе завдяки Кошу - домовий не лише мене вчасно розбудив, а й приготував сніданок.
Біля воріт стояв той самий охоронець, який знов люб'язно показав, до якої споруди
сьогодні йти. Цього разу - головний навчальний корпус. У холі вже було двоє хлопців: один високий і худорлявий, а інший - навпаки, наче цілими днями тягав брила, настільки випирали його м'язи.
Десь за десять хвилин до восьмої підішли ще двоє дівчат однієї раси. Обидві
світлошкірі, з темно каштановим волоссям. Гострими вушками та хвостиками з пензликами.
Щойно дзвін пробив вісім годин, “качок” відразу оголосив: - Усі охочі вступити до магічного факультету, йдіть за мною, - й поважно
попрямував углиб будівлі.
Зупинилася наша невеличка компанія біля дверей, де нас вже очікував молодий
санкор в довгій мантії.
- Це все? - здивовано запитав він у нашого супроводжувача. - Елбан, ти впевнений,
що нікого по дорозі не загубив?
- Впевнений, - та й глянув на нас в пошуках підтримки. Ми підтвердили.
- Не густо… Моє ім'я Варді Ергін. Я - заступник декана магічного факультету та
сьогодні особисто буду приймати у вас іспит.
Я відчула, що він незадоволення - очевидно, його явно проти бажання призначили
на цю роботу.
- Заходимо в ці двері по одинці. Елбан, куди вже ноги намилив? Будеш оголошувати
“наступний”, чи я цим повинен займатися?
Першими по черзі увійшли дівчата. Потім мене ввічливо пропустили вперед - я й
пішла.
У кабінеті, зокрема заступника та Елбана, було ще двоє: сивий чоловік в мантії та
молода дівчина.
- Ваші документи, - попросив сивий.
Я протягнула сувій.
- Так, що в нас тут. Хм. Чужинка. А де інших загубили? - запитав він, передаючи мої
папери дівчині, щоб та переписала з них дані.
Це питання мене вже дістало - хотілося випалити щось типу: “з'їла по дорозі”, та
стрималась.
- В Доримі.
- Сподіваюсь, самі знайдуться. Так, пані Ольше, покладіть свою руку сюди, на цей
артефакт, рівненько по центру, та думайте про щось приємне.
Артефакт виявився кам'яною плитою квадратної форми. По центру - намальована
пентаграма в колі з рун, з якої шля таємнича енергія. Хоча дівчата назад до коридору не повернулися, та й в кабінеті їх не було, я зі спокійним серцем поклала руку.
Артефакт засіяв - так яскраво, що навіть я на декілька хвилин осліпла. - Магічний дар присутній, - вирік сивоволосий. - Ось ваші документи, проходьте
тими дверима.
Подякувавши, я пішла у вказаному напрямку.
У звичайному класі за партами вже сиділи подружки й про щось не голосно
розмовляли.
- Теж пройшла? - запитала одна з них у мене.
- Так, - відповіла я й зайняла вільний стіл біля вікна. - Тоді можна вважати, що тебе вже прийняли. Навіть якщо не вмієш писати, чи
рахувати. Головне - мати дар. Мене звати Меллі Кхіра, її - Еліса Неріод. А тебе як?
- Ятаар Лий-Фо Ольше, - назвала я повне ім'я. Може, хоч воно справить на них
враження, й перестануть відчувати в собі перевагу. - А є такі, хто цього досі не вміє?
- Є. Зазвичай це селяни, в яких першими в роду прокинувся дар, - вже не так зухвало
відповіла дівчина.
Двері скрипнули - розмову довелося закінчити. До кімнати увійшов четвертий
претендент з заступником.
- Візьміть з мого стола пергамент, пір'я та чорнила. Почнемо другу частину іспиту. Всі хутко підхопившись розібрали інвентар і повернулись на місця. - Почнемо з диктанту. Отже, слухаємо уважно.
Заступник декана хвилин двадцять монотонно зачитував життєпис одного відомого
- звісно в цьому світі, архімага.
Після цієї тортури, я намагалась якомога рівніше писати нові літери, не плутаючи їх
із мого світу, на дошці з'явилися задачі для молодших класів школи. Впоралась з цим завданням швидко, й поки мою роботу перевіряли - від нудьги стала роздивлятися парк, що розкинувся за вікном. Взагалі школа була на узбережжі моря, але його, на жаль, звідси видно не було - заважав паркан.
- Пані Ольше, якщо ви ще не заснули, то беріть допуск та йдіть в деканат - узгодити
юридичні питання.
Двічі повторювати не було потреби, й взявши документи пішла до вже знайомої
мені будівлі.
***
- Травологія. Зіллєваріння. Руни. Основи трансформації неживих об'єктів. Побутові
заклинання. Метіомагія. Основи елементаристики. Геологія. Основи артефакторики. Види нерозумних немерців та нечисті. Все вірно? - запитала дівчина в казначействі.
Взагалі-то, останній предмет я спочатку не планувала вивчати, але у зв'язку з таким
небезпечним сусідством довелося плани поміняти.
- Так, все вірно, - підтвердила я, киваючи.
- З вас двісті ассімів. Ось, підпишіть тут і тут. Один екземпляр - вам, один - нам.