Я ж із ввічливості скромно посміхнулася та не стала нічого коментувати. Бо цей Санрей здавався мені слизьким змієм. І, здається, намагався накласти на мене якесь заклинання. Я згадала це почуття. Дуже схоже на те, коли мене намагалися приспати.
Сьогодні нарешті вдалося створити вогняну кулю. Щоправда, вона мала неправильну структуру: коли потрапляла в мішень, то вибухала, замість того щоб просто підпалити її. Але в мене це вийшло! І я отримала похвалу та рекомендації вступати до бойових магів від магістра Дафстіна.
Бойовим магом ставати не збиралася - всі про це знали. Але деякі учні, які точно мітили в бойовики, скрипіли зуби та кидали злі погляди в мій напрямок. Ха. Вони ще не знали про мої експерименти з артефактами.
Після прочитання декілька книжок по артефактах, мене відвідала думка: створити декілька самостійно. Так би мовити, вигадати нові - на фундаменті старих. Це означало, що такі артефакти давно винайдені та використовуються, але новий підхід до створення та таємниця їхньої дезактивації - ключ до успіху.
Тож зараз у лабораторії в Лісового Будинку мене чекали заготівлі вогненних артефактів із відстроченої дії та дистанційної активації. Ось! Вальдегору дуже сподобалася ідея, і він активно допомагав у цьому.
А на уроках елементаристики мені тепер доведеться самостійно вивчати вогненний щит - бо однокласники вже давно пішли вперед.
- Пані Ольше, затримайтесь, будь ласка, - попросив магістр. А коли залишились на одинці, додав: - покажіть мені свою кулю. Але, дуже прошу, не відпускайте її.
Іскри на пальцях. Стискаю кулак - великим пальцем всередині. Повільно розтискую не випускаючи при цьому великого пальця, який є серцевиною вибухової кулі. Я знову з захопленням спостерігаю вогонь, що обертаючись по колу, тримав форму.
- Вперше стикаюся з чимось подібним, - чесно зізнався вчитель. - Та що там, я навіть відтворити не зможу. А жаль. Нашим бойовикам це було б дуже корисно - так легко та швидко. Що ж. Більше вас не затримую. Пам’ятайте, у вас є лише місяць, щоб опанувати заклинанням вогненного щита. В наступному переходимо до води.
- Я наздожену, - запевнила та побігла на наступну лекцію.
***
Магістр Шиппер також попросив продемонструвати мою диво-кулю. Мені не важко - показала. Артефактор став блідим, як тільки він подивився на неї.
Поглинувши вогонь в себе, щоб уникнути вибуху, я без зайвих коментарів зайняла своє місце.
Але після практики вчитель знов попросив продемонструвати кулю.
Я виконала.
- Тепер зрозуміло, чому ваші артефакти настільки потужні, - підсумував вчитель.
- І чому? - запитала я, ховаючи вогонь.
- У вас величезний магічний потенціал. Я не здивуюст, якщо приблизно років через десять ви станете архімагом.
- Що ви! Мені до цього ще вчитися та вчитися, - збентежено відповіла я, хоча сама прагнула цього звання.
- Я цілком серйозно. Але вам потрібно навчитися контролювати не лише силу, а й її кількість. На жаль, у нас немає такого вчителя, того доведеться займатися самостійно. Ось вам перелік потрібних сувоїв, та дозвіл на їх винос з бібліотеки. Пам’ятайте: три дні, не більше. Та не дивитесь на мене так. Я дбаю не тільки про вас, а й про стіни школи. Одного разу не втримаєте потік - прощавай Маг-Рівік.
- Дякую.
- Нема за що.
Взявши список сувоїв з дозволом, я вийшла з кабінету, та поспішила до бібліотеки, де на мене вже чекав Філл - в обіймах з наступної книги.
Трансформація неживих об'єктів на цьому уроці досягла наступного рівня. Зараз увесь навчальний час, ми намагалися з яшми тигрової зробити яшму стрічкову. Для полегшення завдання на дошці було намальовано дві структурні схеми, дещо віддалено нагадували молекулярне з'єднання.
Отже, необхідно розібрати камінь на молекули, змінити їх та поєднати в іншому порядку. І тільки я зосередилась, як за сусіднім столом почулося: "Бабах".
Я повернула голову в бік вибуху.
У одногрупниці на ім’я Біра були всі руки в крові, а сама дівчина перебувала на межі втрати свідомості.
- Заспокойся! - прогримів голос магістра Амергі, в спробі перекричати ґвалт серед учнів, а потім спокійно звернувся до травмованої учениці: - Дайте вас оглянути. Так, травми не смертельні. Зараз вам допоможуть дістатися до цілителів, але спочатку скажіть, що сталося?
- Це її провина! - тицяючи закривавленим пальцем звинуватила мене.
- Ви впевнені?
- Так.
- Що ж. Панове Нікол, Браін - проведіть постраждалу до цілительського крила. А ви, Філлігран, покличте ректора. Решта - залишаються на місці, нічого не роблять та не чіпають.
- Але магістр… - почала я, та напоровшись на погляд, так і не продовжила.
- Не зараз. Прийде ректор - хай розбирається.