У ал’єрів було поширене багатоженство, а також рабство та гареми. Перші дві дружини-людинки Яснінга, батька Філла, були рабинями, поки не народили господарю по сину, після чого отримали волю та статус дружини. Алолі, мати Філла, стала дружиною за стародавніми традиціями, бо була вільною, належала до аристократичної, старовинної родини, та носила титул “кайра”, це означало, що всі її предки були вільними ал’єрами, без краплини чужинної крові. Саме в таких шлюбах народжувались спадкоємці. Але Філлігран народився з магічним даром, що ставило під загрозу його статус. Інших синів у Алолі не народжувалось. Скориставшись цим, дві перші дружини почали мутити воду та шукати спільників, щоб усунути Філла. Але на сторону Алолі встали аристократи, тому було вирішено, що Філл має здобути магічну освіту. Яснінг погодився та вислав сина в віддалений маєток, де зібрав вчителів. Така була офіційна інформація. Насправді ж брат матері Тетухі таємно вивіз племінника, та сховав тут в Маг-Рівіку, якомога далі від рук перших дружин. А поки головного спадкоємця не було поруч, дві гадюки вирішили усунути чоловіка, щоб потім дратись, чий син займе місце батька.
- А хто надає їм підтримку?
- Торговці, які їх подарували. Вони сподіваються отримати послаблення, коли влада зміниться. Хочуть відновити свої впливи і розширити торгівельні шляхи без зайвих перепон
- Чого тоді твій батько не арештує жінок за зраду?
- Того що все це - лише здогадки. Прямих доказів немає. В мене є припущення, що за спинами торговців стоїть ще дехто, у кого голова краще працює. Хтось, хто майстерно ховається за чужими спинами і управляє процесами з тіні. Тому батько змушений діяти обережно - одна необачність, і вся його родина опиниться під загрозою.
- А точно ніхто не знає, де ти зараз?
- Так. Ми з мамою спілкуємось через таку ж скриньку-телепорт, як в тебе, але не ельфійського виробництва. Сподіваюсь дядько не дасть маму образити та врятує батька. Але все це - лише надії. Навколо багато змов і тіней, тому кожен день може змінити все.
Сніг у лісі повністю розстав, земля висохла й навіть з’явилася перша трава. Тож ми вчотирьох, включно Самідіра, йшли в ліс за вампіром. У голові одразу намалювався моторошний сюжет, на який я лише посміхнулася про себе - хлопці все одно не зрозуміють. Тринадцятого числа вампір заманює свій обід…
На щастя, Вальдегор нас не вів на обід, а от подивитися на майже зруйновану фортецю - так.
Фортеця - це, звісно, голосно сказано. Захисний рів давно поріс кущами. Від стіни одна назва - розвалилася повністю. Замість моста - повалене дерево. Одна з чотирьох веж була знищена до фундаменту, дві - наполовину, але четверта була цілою. Навіть дах на місці. І скло у вікнах. Скло!!!
- На неї накладено заклинання збереження, - пояснив Гор.
- А воно пропустить нас в середину?
- Так. Я вже заходив туди.
Ось де він останні дні пропадав - лише на вечерю повертався.
Обережно, крок за кроком, ми, проходячи між уламками колишньої стіни, дісталися дверей, що вели до вежі. Вальдегор поклав руку на ручку - і одразу на дверях спалахнув малюнок, щось клацнуло, замок відчинився.
За порогом була досить маленька кімната з ще одними дверима та гвинтовими сходами, щовели вгору та вниз. Повітря тут було сухим, трохи запиленим, але без гнилі чи цвілі - ніби час сюди не наважився заходити. Кам’яна кладка стін залишалася міцною, хоча в деяких місцях вгадувались тріщини.
Проігнорувавши двері, вампір упевнено почав підійматися нагору. Ми - слідом.
Другий поверх приголомшив. Це була повноцінна вітальня. Простора, із високою стелею. Уздовж стін стояли дерев’яні шафи з різьбленням: одні відкриті, інші засклені. Дивани й стільці - з масивного дерева, оббиті тканиною, що колись була оксамитовою. На підлозі - потертий, але досі барвистий килим. У кутку стояв камін, оздоблений чорним мармуром, а над ним - картина.
- Це не все. Йдемо далі.
Третій поверх повністю займала бібліотека. Полички тут сягали стелі. Вікна були високі, стрільчасті, також зі склом, що розливало на підлозі м’яке мерехтіння. Декілька крісел та невеликий стіл свідчили про те, що тут колись справді читали, а не просто зберігали книги. І хоча більшість томів були вкриті пилом, вони виглядали цілими.
- По магії тут нічого не має, за винятком декількох довідників по зіллєварінню, - сказав Гор помітивши блиск в моїх очах.
- А що тоді в них?
- Я, звісно, не все перевірив, але здебільшого - романи. Є про кохання, пригоди, навіть детективи. Але є одне "але".
Я взяла першу книжку й зрозуміла про що говорив хлопець. Я не розуміла ані слова.
- Ого. Це письмо зараз мало хто зможе прочитати, - сказав Філл, також відкривши першу-ліпшу книжку.