Учора після нашої розмови з деканом у нього відбулась ще одна - з Айшою. Не знаю, що пан Лавер їй сказав, але сьогодні, коли я йшла до бібліотеки, дівчина пройшла повз мене й навіть не глянула в мій бік. І ніхто з її оточування мені навіть слова не сказав. Це було приємно. Але й насторожувало. Айша не була схожа на ту, хто так легко приймає поразку.
- Ви швидко впорались, - не відриваючись від читання, зауважив Філл, коли я сіла навпроти нього за стіл у читальному залі.
- Я пана декана відправила до цілителів, - якомога тихіше повідомила новину.
- Як?! - не втримався друг й викугнув, чим привернув увагу інших відвідувачів бібліотеки.
- Тихіше. Застосувала ментальну магію. Ти не знаєш, що буває за напад на декана?
- У вас же було практичне заняття. А це означає, що вся відповідальність лежить на вчителі. Отже, нічого не загрожую. Тим паче, декан - досвідчений маг, мав бути готовим до цього. У найгіршому випадку тобі призначить дюжину книжок до прочитання призначить. У твоєму випадку - це нагорода.
- Сподіваюсь.
- Не хвилюйся. Вчителі на практиках серед бойовиків, чи некромантів постійно травмуються - і нічого. Жодного учня за це не було виключено. Вчаться далі, набирають досвід. Ти хоч раз сходи подивись, як Леорі тренується на практичних заняттях - і впевнишся в моїх словах.
- Добре, переконав. Піду за книжками, що мені вже назначили до прочитання.
А ще нещодавно я знайшла одне дуже цікаве заклинання копіювання, яке дозволяє створювати тимчасову копію - точніше, матеріальну ілюзію. Скопійовані таким чином речі не були вічними, тому для мого задуму з дублювання шкільної бібліотеки не підходили. Але в мою голову прийшла ідея створити на базі цього заклинання магічний предмет, який би дублював інформацію з фоліантів у чисті книжки. Я навіть візуально його вже собі в голові намалювала. В основі цього пристрою потрібно використати два дзеркала, ірадрийське скло та самописні пір'я. І, звісно, багато часу та терпіння.
- Уся в наукових пошуках, - майже в саме вухо, відволік мене від читання голос Віткара.
- Так. Ти щось хотів? - запитала я, відкладаючи книжку. Мені кортіло дізнатися, чим закінчилась розмова Лавера з Атгремом.
- Хотів сказати, що демони на мене ніяк не вплинули. Перевірка сьогодні закінчилася, я всю ніч провів у цілителів.
Філл саме відійшов за новою книгою, а Улли сьогодні з нами не було, тому хлопець міг говорити на цю тему без зайвих свідків.
- То є добре. Надія, що енергію яку вони отримали від відьом, просто розвіялась над містом, зберігається.
- Так. А чим це ти декана сьогодні приклала, що він й досі в цілителів знаходиться? - раптово змінив тему блондинчик, бо повернувся Філл.
- Я послухала тебе й знайшла вчителя ментальної магії, - зізналась я.
- Декан погодився?
- Сам запропонував.
- А покажеш, як ти його вирубала?
- Поки ні, бо сама не знаю.
- Шкода. Мені б це могло стати в нагоді на наступнтх магічних битвах.
- Яких ще битвах?
- Ти зі своїм навчанням взагалі помічаєш, що відбувається навколо тебе?
- Іноді. То що це за подія?
- Учні, які здають на магістра, проходять практичні іспити - іноді вони відбуваються у вигляді поєдинку. Мені, звісно, ще роки два, а то й більше, до цього, але ж хочеться знати, що за плечима уже достатньо знань для цього.
- Зрозуміло.
Мені, як майбутньому артефактору, такі випробування не загрожували, тож я зітхнула з полегшенням.
Віткар не став довго затримуватись поряд з нами: ще трохи потеревенивши - і, насвистуючи якусь мелодію, зник між книжкових стійок.
Улла дізналася, що одна з кімнат в гуртожитку звільнилася, тому вирішила перебратися з Ремісничого кварталу - мовляв, так ближче до школи та й дешевше. Я, звісно запропонувала оселитися в мене, але соліенка відмовилася. Ії жага самостійності була такою ж великою як і у Філла тяга до знань.
Я ще ніколи не була в гуртожитку школи, й на перший вигляд мені тут не сподобалось. Невеличка кімната з чотирма вузькими, голими ліжками. Шафа зі зламаними дверцятами. Брудне вікно. Скрипуча підлога. Один-єдиний стіл, а навколо нього - три табурети; четвертий, зламаний, лежав під одним із ліжок. І запах: пил, алхімічні порошки, зілля, їжа та парфуми. Добре, що я щодня користуюсь маззю для носа, а то б зі сльозами вибігла б звідси.
Аста, одногрупниця, що стояла поруч, добре мене розуміла - вона як перевертень також відчула весь цей “коктейль”.
- Тааа! Це вам не королівські покої, - винесла вердикт дріада Халла, якій також належало тут оселитись.
- Роботи тут багато, - оцінила Окдана -представниця рідкісної, для цієї частини світу раси нарріфед.
- Добре, що всі ходили на заняття з побутових заклинань, - підбила я підсумок.
- Це так, - майже в один голос погодилися дівчата.
Дівчата чаклували самі, й щоб їм не заважати, я вийшла до шкільного парку.