- А “Террі”? - не втрималась я. - Що означає?
- “Террі”… - протягнула Олдрі. - Це, мабуть, сильно скорочена версія чогось куди пишномовнішого. Може, Тер’Аелон Ель-Ран’Віріл, син Лісу і Неба…
- Та годі вам, - я засміялася. - Його дельфійське ім’я - Атарільдо.
- Тарі… Таррі… Террі… Можливо, хоча навряд че, - серйозно сказала Фіона. - Але знай, якщо ельф дозволяє називати себе простим іменем - ти для нього важлива.
Мене раптом обсіло відчуття дивної теплоти… і трішечки туги. Сумую за вухастиком.
- То коли він дозволяє називати себе “іншим”ім’ям, може він дійсно не такий вже й зухвалий. Пропоную випити за справжню дружбу, - промовила Олдрі.
Під ці слова дівчина витягла зі шафи пляшку з темного скла. Фіона за час розмови встигла розвернути пакунок з їжею - окрім м'яса тут були запечені овочі та свіжа зелень. А Ванда нарізати хліб та жовтий сир із великими дірками.
Мені вручили глиняну чарку з червоним вином і продовжили розпитувати, де і як я познайомилась зі своїм другом. Потім трохи попліткували про місцевих хлопців. А згодом Олдрі згадала, що в них нові сусідки й запропонувала зайти до них привітатися, та надати допомогу, якщо потрібно.
Однокласниці з прибиранням вже впорались і намагалися завдяки магії полагодити четвертий табурет.
- То все марно, - запевнила їх Фіона. - Ми вже не раз намагались ремонтувати, але все тримається десь тиждень. Олдрі, ти знаєш, що робити.
Люшитка кивнула головою та кудись хутко побігла.
- Якщо вам на перші дні буде потрібен посуд - звертайтесь, позичимо. Але користуватися обережно, - попередила Фіона.
- Це тут мешкав Вольград з друзями? - запитала в подружки Ванда.
- Так. Їм ще пощастило: взимку в Дикому Лісі знайшли щось таке, що змогли продати та винайняти окреме житло.
- А що саме знайшли? - запитала Астра.
- Не кажуть.
- А гуртожитки не поділені на жіночі та чоловічі? - здивувалась я.
- Ні. А нащо?
- А як же репутація?
- Цнота важлива лише серед необдарованих. Це в них бзик на незайманості, а серед магів такого немає. Чаклуни взагалі дуже рідко коли одружуються з необдарованими. Ми краще оберемо договірний шлюб, ніж втратимо можливість народити дітей з магією, - пояснила Фіона.
- Якщо ти помітила, серед магів багато напівкровок. Це все через бажання отримати для нащадків ще більше сили, - доповнила Ванда. - Але є й винятки, такі як родина Бетерлів. Цім й магію, й чистоту крові, й старовинний родовід подавай.
- Зрозуміло.
- До речі Соренто зі своїми друзями також мешкає на першому поверсі. А Ліорі та Віткар - зі своїми, на другому. Можемо піти привітатися, - запропонувала Олдрі, але довелось відмовитись. Вже був вечір, мені час йти на роботу до “Ведмедика”.
Сьогодні додому йшла в компанії Самідіра. Фамільяр у подобі вовка йшов поруч і інколи погрозливо гарчав на поодиноких перехожих.
Щоб скоротити шлях, я звернула в вузький провулок, куди обіцяла Нолану не ходити самій. Але сьогодні перевертень був за містом, а в мене був супровід не гірше самого вартового.
І от краще б я виконала обіцянку, й не швендяла темними закутками.
Нам на шляху зустрівся не п’янчуга, та не злодій. А щонайсправніше чудовисько. І я могла покласти всю свою магічну силу, що то була не інша форма якогось розумного. То був справжній монстр - малюнки яких я бачила в підручниках.
Метрів п’ять зросту. Довгі, аж до землі дістають, чотири руки - м’язисті та вкриті шипами. Маленьку голову прикрашають рога та кістяні гребні. Сама ж морда - обличчям це важко назвати - була перекошеною: Одне око велике, друге - крихітне. Нижня щелепа випирала через здоровенні ікла. Ніс взагалі був відсутнім зовсім, а оголений торс вкривало коротке хутро. Й запах... Смердючий запах гниття.
А ще лише одне бажання мала ця істота - знищити всіх на своєму шляху.
Я здригнулась. От і скоротила дорогу.
- Агрхааааа! - загарчало чудисько.
- Грррррххааа! - відповіла я, частково трансформувавшись. Крила на спині порвали сукню, але бодай сама залишусь цілою.
Часткова зміна тіла зараз виявилась доречною. Чудовисько не очікувало, що хтось може бути чи то рівнею, чи навіть сильнішім за нього, тож одразу кинулось схопити мене. Але я ж не даремно кожного ранку прокидалась зі світанком та тренувалась з вампіром. Я встигла вчасно зійти з траєкторії нападу, а обійшовши потвору зі спини - вдарила вогняною кулею.