Першої ночі після операції Кайса не могла заснути. Думка про те, що на неї чекає, ні на мить не полишала її. Розум підказував, що метастази в лімфатичних вузлах — ще не остаточний вирок, але страх, що рак міг поширитися на кістки й внутрішні органи, міцно засів у голові. «Тоді — кінець», — думала вона. О другій вночі Кайса випила одну зі снодійних пігулок, які їй дали в лікарні, і проспала аж до одинадцятої ранку. Карстен чекав на неї зі свіжою кавою і сніданком. Але їсти не хотілося.
Карстен працював удома, Кайса лежала на канапі. Вона почувалася знесиленою, в’ялою. Пролежала так увесь день, трохи дивилася телевізор, час до часу засинала, ввечері рано пішла в ліжко, але лежала без сну, доки прийшов Карстен.
— Я мушу знайти собі заняття, доки чекаю на результати, — сказала Кайса. — Я не можу ні про що інше думати, лише про… про хворобу, про те, що буде далі.
— Тобі треба відпочити кілька днів, — сказав Карстен.
Вона лягла на його руку.
— Завтра я, мабуть, почуватимуся ліпше.
— Все владнається…
— Карстене, нема сенсу говорити це мені, — не зуміла вона стримати роздратування. — Вибач… Я не хочу говорити про це. Не тепер…
Наступного дня Кайса прокинулася з відчуттям гострого голоду. Карстен знову приготував сніданок.
— Слідство просувається успішно? — запитала вона, зрізуючи вершечок вареного яйця.
— Успішно — це, звичайно, перебільшення. Забирає дуже багато часу. Документів у «справі Юлії» просто огром. Важко уявити, що свідки згадають щось нове через стільки часу й після того, як кожний камінь у справі перевернений та й не раз. Але нам надали підмогу, тож побачимо… Поки немає ніяких доказів, що Фруде Ульсен убив Аллана Вінтера або причетний до зникнення Юлії, хоча багато з тих, хто був на вечорницях, підтвердили, що Фруде відлучався на якийсь час. Невідомо, наскільки. Ми ретельно обшукали його садибу. Ніяких слідів. Перевірили всі можливі місця, де Аллана могли б скинути в море, і теж марно. Іншими словами, намагаємося пов’язати вбивство з мінімумом речових доказів, з іншим імовірним убивством, коли не було знайдено трупа, — Карстен провів долонею по обличчю, вигляд він мав пригнічений. — Майже неможливо переглянути наново «справу Юлії», це зайняло б не один місяць.
— Отже, головна версія: вбивство Аллана пов’язане зі зникненням сестри?
— Теоретично, так. Я зараз матиму телефонну нараду, — сказав Карстен.
Він підвівся, обійшов стіл, став позаду Кайси, поцілував її в шию, а тоді взяв навушники й почовгав на кухню. Зачиняючи за собою двері, усміхнувся їй у шпарину. Карстен завжди виходив до іншої кімнати, розмовляючи з колегами.
Кайса спостерігала за ним крізь засклені двері. Він налив собі ще кави, сів за кухонний стіл, пригладив долонею світлий заріст на щоках — мав звичку відпускати бороду взимку. «Борідка йому личить», — подумала Кайса, коли він, перестрівшись з нею поглядом, запитально звів угору брови. Вона показала йому два великі пальці, мовляв, усе класно, і він задоволено засміявся.
Занедбаний санаторій, зникнення Юлії, відома в міжнародному науковому світі мати, брат, про якого всі думали, ніби він загинув у Таїланді, і який несподівано вигулькнув, щоб стати жертвою убивці — цей конгломерат подій та історій виходив далеко поза межі звичних новин, якими повнилися будні, й збуджував у ній журналістську цікавість. «Мешканці села приголомшені», «Хто вбив брата Юлії?», «Убивця йде по сліду», писали газети. «Я єдина з журналістів, яка дещо знає про те, що криється за заголовками», — подумала вона.
Хвороба змусила її облишити думку про створення документального фільму, але ось ідея ожила знову. Вона має камеру, якою можна провести частину зйомок. Зйомки в процесі слідства завжди мають трохи інший нерв, ніж ті, що проведені постфактум. Для інтерв’ю та реконструкцій їй знадобиться професійний оператор, але з цим можна й почекати. Маріанне навряд чи погодиться співпрацювати, та, може, пощастить вмовити Сюсанне?
Вона доведе своїм шефам, на що здатна, а тоді гордо піде. Перш ніж востаннє зачинити за собою двері
«Якщо житиму».
«Неправильно… Я житиму довго, і стану прикольною бабуською, яку любитимуть внуки».
