У своїй робітні в підвалі я поволі обривав пелюстку за пелюсткою і клав маленькими пучками в миску з водою. Тоді брав посудину з готовою сумішшю, проціджував її, а в колбу, взяту з лабораторії, справляв малу нужду. Потім набирав піпеткою трохи сечі й обережно крапав у трояндовий настій. То важка, виснажлива робота — тестувати різні поєднання троянд, води, прянощів і сечі. Будь-якої пори року й доби я набирав воду з різних потічків, зривав троянди різних барв, тих, що росли на сонці й у затінку, додавав сечу, набрану в різну пору доби і за різних фаз місяця. Варіацій було безліч, але я вірив, що тепер я на шляху до винайдення досконалої формули.
У відчинене вікно я чув, як під’їхало авто й зупинилося поряд. Я став під стіною, збоку від вікна, і визирнув надвір. Авто було велике, чорне, відполіроване до блиску. З нього вийшов чоловік у німецькій уніформі. Його зустрів директор.
— Ласкаво просимо, штандартенфюрере, — привітався він. — Чим завдячуємо вашим візитом?
Німець сказав, що хоче оглянути одне відділення.
— Думаємо його реквізувати.
Директор оніміло дивився на нього.
— І мови бути не може. Нам самим воно потрібне, — заперечив він.
— Ах! — розвів німець руками, зверхньо всміхаючись. — Ви ще не почали давати пацієнтам «еіnе kleine Spritze»?
Укол? — похолов я.
— Я вас не розумію, — вів далі німець. — У Німеччині ми більше не маємо проблем з такими людьми, — він голосно зареготав. — «Gibt's nicht mehr!»
<p>35</p>У Бйоркелі було тихо. Пацієнти відділення спали, хоча я зрідка чув крики, а потім кроки нічного сторожа в коридорі.
Раптом знадвору долинуло тихе гурчання, я підійшов до вікна. Фари кількох автомобілів освітили білі стовбури беріз у гаю по інший бік дороги. Відразу потому проїхали три вантажівки, звернули праворуч до корпусу Б’єргет, але фари не згасли, вантажівки попрямували далі. Куди це вони посеред ночі? Я згадав слова німця про те, як психічним хворим давали «маленький укольчик», і як він потім додав: «Gibt's nicht mehr!» Я знав німецьку. Це означало: «Їх більше нема!» Невже німці приїхали забирати пацієнтів?
